Я провів багато часу в Україні, відвідавши цю країну понад 20 разів. Українці проявили надзвичайну мужність перед обличчям агресивної війни Росії. Українські друзі, яких я за ці роки завів, поділилися зі мною своїм невіруванням і гнівом щодо того, що відбувається. Багато з них зараз змогли переїхати до безпечніших країн або в інші частини України. Інші ж не можуть виїхати і знають, що будь-якого дня їм, можливо, доведеться прощатися зі своїми близькими, оскільки їх призивають до армії.

Допомагаючи біженцям на українсько-польському кордоні, я бачив людей, які намагалися вмістити все своє життя у валізу й втекти в безпечне місце. Варто на мить зупинитися й спробувати уявити себе на їхньому місці. Подумайте про свою валізу: що б ви туди поклали? Що б ви залишили, знаючи, що, можливо, ніколи не повернетеся? Скільки валіз ви взяли б із собою, знаючи, що кожна з них ускладнить вашу подорож?

Я підтримую заяву університету щодо вторгнення та хочу висловити найрішучіше засудження агресивної війни, розпочатої режимом Путіна проти України.